а вы знаете историю нашей родины - Руси?

Да в коем году не родились, не нам решать то было.

 

Це був приклад,знищення української літератури Російською владою

Як держава з'явилась в 18 ст під назвою ''Российская Империя''.До цього було Московське княжество---Московське царство.

Русь була велика, зрозуміло, що побут,звичаї,мова жителів північних територій відрізнялись від південних .Тому що племена були різні. Також різна географія розселення (приклад -Китай .жителі північних територій не розуміють про що говорять жителі південних територий).Ви думаете що на Русі говорили виключно мовою літописа ''Слово о полку Игоревім''?.Деякі вчені стверджують що протоукраїнська існувала в низах Русі .Деякі риси фонетики і лексики майбутньої української мови можна знайти в'' Добрилово євангеліє'' 1164 г (інф Болшая С.Енциклопедия Москва 1956) Формирование некоторых черт фонетики украинского языка можно отметить уже во второй половине XII Так, в Добриловом евангелии 1164 г. – южнорусском памятнике древнерусского языка уже наблюдается появление нового ѣ на месте е перед утраченным редуцированным например- камѣнь, шѣсть, пѣщ и т.д.(соврем. камiнь, шiсть пiч) В научной лит-ре практически общепризнано южнорус. (с большой степенью вероятности галицко-волынское) происхождение (инф интернет)

добавлено: 9 окт 2015

Б. Хмельницкого

добавлено: 10 окт 2015

Україна - не окраїна. Усі три назви “Країна, Вкраїна й Україна” можна зустріти в Іпатіївському літописі та широко вживалися українським народом у його живій і письмовій мові. В Іпатіївському літописі від 1187 року читаємо - Україна; від 1189 р. - Україна, а в Єрмолаївському спискові - Країна; від 1213 р. - Україна; від 1268 р. - Україняни; від 1280 р. – Вкраїна.

Перше згадування назви “Україна” у Київському літописі відноситься до Південної Русі, тобто до Київщини, Переяславщини та Чернігівщині. У цьому самому літописі від 1189 р. названо “Украйну Галичську”. “У не менш важливому джерелі - Галицько-Волинського літописі (від 1213 р.) . Україною тут літописець назвав північно-західні землі Галичини та Волині”. Від 1279 р. Галицько-Волинський літопис повідомляє, що галицький князь Лев Данилович, здійснивши похід на Західний Буг, відвоював у Польщі українські землі. Отже, назва “Україна” застосовується й щодо Волинської землі.

Вважають всі три назви (Країна, Вкраїна й Україна) синонімами, які мають одне слов'янське й українське походження

 

https://ru.wikipedia.org/wiki/История_Русов_или_Малой_России

 

Але це не значить, що українське наріччя почало зародження в 12 ст.Воно було відображено в ''Добриловом евангелие''в книжковій мові.Також дослідники стверджують про едність південних племен не тільки в розговірній мові.Олексій Олександрович Шахматов (5 (17) червня 1864, Нарва — 16 серпня 1920, Петроград) — російський філолог, лінгвіст і історик. Шахматов про українську мову «На просторі, що лежало по правий бік Дніпра, малоросійське наріччя, в найдавнішу свою епоху (VІІ—VІІІ ст.), набагато раніше початку колонізаційного руху на лівий берег Дніпра, ділилось тільки на дві гілки — північну і південну; але від тривалого зближення північної гілки південної вийшов ще ряд змішаних говорів, як у сучасній Україні, так і в Галичині . Пізніше відбулося виселення тій частині південної гілки, яка збереглася в чистоті і не змішувалася з північної, на сході — в Полтавщину і Слобідську Україну .Ми не маємо підстави припускати, що сучасні малоруси прийшли в Наддніпрянщині лише в історичний час. Літописець називає на цій території не одне, а кілька південноруських (українських) племен: полян, древлян, волинян, бужан, тиверців, дулібів, хорватів, уличів.
Але так як нащадки малорусів сучасні малоруси від берегів Прип'яті аж до Чорного моря, від Дніпра до Карпат говорять такими говірками, які ясно свідчать про споконвічно племінному їх єдність, то ми повинні визнати единоплеменность тих південних племен, про яких оповідає літописець».
,, З точки зору історії українського народу, ми повинні рішуче відкинути думку про те, що Київщина була в давнину населена не предками сучасних малорусов, а предками сучасних представників інших руських народностей. Шукати в X—XI столітті біля Дніпра великоросів є справою порожнім, так як великоруська народність походження нового...» (Шахматов А. А. Короткий нарис історії малоросійської мови)

 

А есть такие гены? А есть гены Сторожевой башни?))

добавлено: 12 окт 2015

Моя рідна мова від народження українська. А які висновки мені потрібно зробити від ваших постів?
На півночі Русі є достатньо древні області з наріченням дуже відрізняющимся від руської мови. І яки висновки тут також потрібно зробити?

 

Да, я про паспорт СССР было говорил уже. Так его сейчас нет, есть другой паспорт. У меня даже не было возможности проголосовать за независимость Украины (в 1991-м не было еще 18-ти) ... Но теперь, как и тогда, я против территориальных претензий к своей стране, против войны и разрухи, голода и смерти людей, кем бы они не являлись. Я против насилия над чьим-то сознанием, свободной волей, которую Господь даровал.
Хорошие слова сказал некогда Патриарх Сербский Павел:
"Мы не выбираем ни страну, где родимся, ни народ, в котором родимся, ни время, в котором родимся, но выбираем одно: быть людьми или нелюдями."

 

Здесь еще спорный вопрос, так как я, как гражданин страны (в которой родился, вырос и готов защищать) с определенными границами существования, в соответствии с ее законодательством, не проголосовал (не успел еще проголосовать) за независимость (или зависимость) отдельных ее областей.

 

На основі багатовікової єдності південних племен і волі народу,визнати самобутність українського народу і незалежністьУкраїни.

Що вони відносяться до великого руського языка.Великоруська народність- результат зіткнення,співжиття північних і східних словянських племен та угрофінських племен.

 

Извините, я пытался объяснить доходчиво.

 

Нетрудно признать и то, что нам сейчас противопоказана любая искусственная идеология. От них у нас уже и так заметен синдром хронической усталости.

 

Навіть Костомаров вважав, що новгородський мертвий діалект зберігав спільні риси з малоросійським наріччям.Практично вся Русь окала а не акала.Для московської ж вимови характерно не дисимилятивне акання — звучання літери «а» у першому передударном складі /ɐ/ Особливості московського вимови навіть змінили написання слів , стали писатися через «а». На думку Ст. Л.Успенського, коли центр російської мовної культури опинився в Москві, московське «акаюча» вимова стала загальноприйнятим .А власне російська мова є більш спотвореним варіантом говорів північних племен.